Угорщина вдячна і високо оцінює самовіддану роботу тих педагогів угорської, української і інших національностей, завдяки яким мережа викладання рідною угорською мовою є забезпеченою в Україні. З метою підтримки цієї – часто понаднормової – професійної та людської роботи було створено ту стипендіальну систему, яку один з фондів забезпечує конкурсним шляхом педагогам, які працюють в школах угорською мовою навчання. Роботу саме цих педагогів зневажає і цинічно принижує міністр освіти і науки України в інтерв’ю в радіо Новое Время 13 березня 2019 року, стверджуючи, що ці фахівці захищають навчальні заклади національних меншин виключно з фінансових причин.

 

В цьому самому інтерв’ю міністр говорить про ухвалений Кабінетом Міністрів законопроект «Про середню освіту». З  повторюваних міністром, добре відомих аргументів а також коментарів щодо поведінки угорської та румунської меншини можна зробити наступні висновки:

 

-              з обіцянок української сторони щодо того, що проблеми, пов’язані зі статтею 7 закону про освіту будуть вирішені в законі про середню освіту, очевидно нічого не буде виконано: збереження мережі шкіл національних меншин залишиться без правових гарантій, на вищих рівнях навчання рідною мовою буде припинено; доля зовнішнього незалежного оцінювання рідною мовою залишається невизначеною, так само, як і можливість складання іспиту з української мови та літератури за системою вимог, яка є відмінною від системи вимог для учнів, для яких українська мова є рідною.

 

-              судячи з заяв міністра складається враження, що на її думку мабуть єдиною метою системи освіти для національних меншин має бути вивчення української мови. Ніхто ніколи не заперечував необхідність того, що меншина повинна на належному рівні володіти мовою більшості. Однак Міністерство освіти і науки України не почуло жоден з тих аргументів, які лунали на декількох консультаціях з фахівцями з питань меншин, згідно з якими ця мета може бути досягнута шляхом збільшення кількості занять з української мови, вдосконалення методів викладання мови, покращення забезпечення підручниками та підготовки викладачів.

 

-              той факт, що концепція законопроекту щодо перебудови освіти національних меншин практично залишається такою самою, як в момент опублікування рік тому, а також послідовно продовжує концепцію статті 7 закону про освіту, зробив консультації з меншинами абсолютно зайвими і підтвердив: однозначною метою обох законів є знищення системи освіти національних меншин, обмеження використання мов національних меншин і пришвидшення асиміляції.

 

  • -              Міністерство освіти і науки України залюбки посилається на європейські моделі та приклади. Дійсно, в Європі існують різні моделі та приклади. Однак однією з найважливіших принципів європейського захисту національних меншин є те, що при забезпеченні прав доцільно застосовувати найбільш оптимальні рамки і найкращі рішення для збереження ідентичності меншин. Той факт, що в Україні знищення вже існуючої і функціонуючої системи захисту національних меншин готують посилаючись на європейські практики, є абсолютно і свідомо неправильним тлумаченням європейських принципів і цінностей, що суперечить міжнародним зобов’язанням України, відтак і Річній національній програмі НАТО та Угоді про асоціацію між ЄС та Україною